Презентація хіміко-бактеріологічного аналізу, оператор з ветеринарного обробленння тварин
понеділок, 20 березня 2023 р.
Виховна година
«Прийди до серця, Україно, благослови добром мене!»
Голос з кадром. Яким теплом і лагідним родинним затишком , якою добротою та материнською ласкою віє від рідної землі. Перші спогади про домівку – немов рожевий спомин дитинства. Моя батьківська хата – це те , що завжди згадується , вона мені сниться , ніколи не забувається і гріє . Стаю на поріг рідної домівки і в уяві одразу виникають спогади , такі далекі і водночас такі близькі …мамина тепла усмішка ,татові обійми …
На душі стає тривожно , котиться гірка сльоза …з болем розумію , що не встиг сказати важливі слова найріднішим людям…
Ведучий. Україна… Рідний край… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.
Ведучий .Рідний край… Він починається від батьківського порогу, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.
Ведучий Рідний дім, дорога батьківська хата, ласкава оселя! Тут ми народилися, вперше побачили світ, уперше зробили крок. Кожна людина завжди з великою любов′ю згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Адже дитинство завжди залишається саме в батьківській хаті.
Свиридюк Костянтин: Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, зоряне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне;
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Корали калини і таткові очі,
І доля - з лелечого наче крила…
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш татко і мама на світі жила.
Ведуча Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут живуть наші батьки, тут жили наші діди та прадіди, тут коріння роду українського . Знати свій народ — це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку людині;
Ведучий .Це любити батьківську хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщину; це шанувати бабусину вишиванку, пам'ятати дідусеву казку.
Ведуча Україна — це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, трепетна українська пісня.
Ведуча.З давніх - давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені.
Каріна Фоміна .Є щось святе в словах: «мій рідний край».
Для мене – це матусі пісня літня
І рідний сад, від квіту білосніжний
І той калиновий у тихім лузі гай
Маланчук Артем . Для мене – це твої стежки й мої.
В містах і селах стоптані любовно,
Й пісень людські прозорі ручаї.
Усе, що серцю рідне невимовно.
Ведуча. УКРАЇНО МИЛА, КРАЮ МІЙ ЧУДОВИЙ!
ЧИ Є В ЦІЛІМ СВІТІ ЩЕ ТАКА КРАСА?
ЗЕМЛЕ НАША РІДНА, В ЗАПАХАХ БУЗКОВИХ,
В ГОЛУБІМ СЕРПАНКУ ДІВЧИНИ КОСА.
Ведучий 2 ВСЯ В САДАХ ВИШНЕВИХ, У ПАХУЧИХ М’ЯТАХ,
В РОЗЛОГИХ ДОЛИНАХ ВЕРБИ ЖОВТИЙ ЦВІТ.
ЗЕМЛЕ ТИ ВРОДЛИВА, ЗЕМЛЕ КАЛИНОВА,
ДЕ ТАКОЇ ВРОДИ ЗНАЙДЕШ ДИВОЦВІТ?
Ведуча .Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
Ведучий . Червона калина хай піснею лине Туди, де криниця і тиха стежина,
І казка, і приказка, і колискова, Бабусина скриня і мамина мова,
Колядка, щедрівка, розшита сорочка І врода дівоча в барвистім віночку
Ведучий 1. Любов до нашої Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини , до памяті про рідний поріг , стежки дитинства ,до мудрості народної ,з тієї землі , де народилися , виросли.
Ведучий 2 . Рідна земля , як і мама , одна, найрідніша. Вони для людини , як два крила для птаха ,що дані для польоту.
Хомяк Артем . Моя Україно!
На росах, на вода ,на всіх переходах
Курличеш мені в журавлиних ключах.
Моя Україно, родина-країно, ясні небеса в материнських очах.
Софія Батоженіна Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос.
І душу мені засіває зерно.
Моя Україно, колиско-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
Ващук Олександр .З тобою розлука - гірка моя мука,
Печаль журавля, без гнізда в чужині.
Моя Україно, білявко-хатино,
З твойого вікна світить доля мені.
Ведучий .Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополя , хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини, пісня…
Ведуча. .Українська пісня - поетичний вияв працелюбної і співучої вдачі, образне втілення історії народу . Вона така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, що її породив.
Ведучий:Пісня зароджувалась в праці і забавах, у календарних обрядах. Так, щедрівки, колядки, обжинкові, веснянки, весільні пісні. Цей перелік можна продовжувати і далі, бо кожен український обряд дуже багатий піснями.
Гриценко Валерій . Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов'я:
А ми - народ, зернина від зернини,
В біді і щасті - ми одна сім'я.
Власенко Дарина
Ми, українці, нація прадавня,
На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.
Іванова Ангеліна
В нас звичаї свої, неписані закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони,
Як і свої ліси, річки й поля...
Петрощук Катерина Свої казки, легенди і повір’я,
Щедрівки і колядки голосні,
Нехай же лине слово українське
У ці зимові , сніжні дні.
Голос за кадром. Куди б для не закинула мене доля ,неодмінно , хоч у думках повертаюсь до незрадливого вогника – батьківської хати , маминої світлиці. З усмішкою згадую ті сніжні зими ,змайстровані татком санки , теплі вечори у родинному колі , матусині казки , бабусині колядки та щедрівки .
Свиридюк Костя .Згадаймо ж нині разом всі
Різдвяні свята чарівні.
Щоби в Святвечір скрізь лунали
Колядки давні голосні,
Петрощук Катерина .А в Щедрий вечір засівали
Зерном,світлиці нам усім,щоб за врочистими столами
Раділи святом і зимі,щоб люди завжди шанували
Звичаї рідної землі.
Іванова Ангеліна .Хай стелить зима білий сніг по стежках,
Прикрасить нам землю на свята.
Хай прийдуть з колядками в хату до нас. Веселих нам свят побажати.
Ведучий . Хай ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом.
Ведуча. Щоб усі вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців.
Ведучий . Хай біда ігоре обходять наш дім , доброго здоровя бажаємо всім!
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ЛІЦЕЇСТІВ
- 1. Загальні правила поведінки здобувачів освіти в закладі:
- 1.1 Правила поведінки ліцеїстів у ліцеї базуються на законах України, постановах Міністерства освіти і науки України та органів місцевого самоврядування, Статуті ліцею.
- 1.2 Ліцеїсти приходять до ліцею за 10 – 15 хвилин до початку занять, чисті і охайні. При вході у ліцей дотримуються правил ввічливості, знімають в гардеробі верхній одяг і прямують до місця проведення уроку.
- 1.3 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.
- 1.4 Забороняється приносити до ліцею та на її територію з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, вибухові або вогненебезпечні предмети і речовини; спиртні напої, наркотики, інші одурманюючі речовини та отрути, газові балончики.
- 1.5 Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.
- 1.6 Не дозволяється без дозволу педагогів йти з ліцею і з його території в урочний час. У разі пропуску учбових занять ліцеїст повинен пред’явити наставнику групи довідку від лікаря або записку від батьків (або особи, яка їх заміняє) про причину відсутності на заняттях. Пропускати без поважних причин забороняється.
- 1.7 Ліцеїсти приносять необхідні навчальні приладдя, книги, зошити, щоденник. Повинні дбайливо ставитися до підручників та зошитів. Приходять до ліцею з підготовленими домашніми завданнями з предметів згідно з розкладом уроків.
- 1.8 Ліцеїсти повинні охайно вести щоденник і давати його вчителю без будь-яких заперечень.
- 1.9 Ліцеїсти мають бути ввічливим у спілкуванні з учителями, працівниками ліцею, батьками інших ліцеїстів, а також з іншими здобувачами освіти.
- 1.10 Ліцеїсти проявляють повагу до старших, піклується про молодших. Ліцеїсти й педагоги звертаються один до одного шанобливо. Здобувачі освіти поступаються дорогою дорослим, старші– молодшим, хлопчики – дівчаткам.
- 1.11 Поза ліцеєм ліцеїсти поводяться скрізь і всюди так, щоб не осоромити свою честь та гідність, не заплямувати добре ім’я ліцею.
- 1.12 Ліцеїсти повинні дбайливо ставитися до ліцейного майна і речей, що належать вчителям та іншим ліцеїстам. Забороняється брати без дозволу чужі речі. Ліцеїсти бережуть майно ліцею, надають посильну допомогу в його ремонті а у разі пошкодження батьки ліцеїста зобов’язані відшкодувати збитки.
- 1.13 Фізична конфронтація, залякування і знущання, булінг є неприпустимими формами поведінки.
- 2. Поведінка на заняттях
- 2.1 До початку уроку ліцеїст повинен прибути до кабінету до першого дзвінка; після першого дзвінка з дозволу вчителя увійти до класу і підготуватися до уроку.
- 2.2 Заборонено запізнюватися на уроки без поважних причин.
- 2.3 У разі спізнення на урок постукати у двері кабінету, зайти, привітатися з вчителем, вибачитися за спізнення і попросити дозволу сісти на місце.
- 2.4 Забороняється виходити з класу без дозволу вчителя.
- 2.5 Якщо під час занять ліцеїсту необхідно вийти з класу, то він повинен підняти руку і попросити дозвіл у вчителя.
- 2.6 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.
- 2.7 При вході педагога в клас ліцеїсти встають на знак вітання, сідають після того, як учитель відповість на вітання і дозволить сісти. Так само ліцеїсти вітають будь-якого дорослого, що увійшов до класу під час занять.
- 2.8 Протягом уроку:
- – не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших сторонніми розмовами, іграми та іншими, що не стосуються уроку, справами;
- – не можна підводитися без дозволу учителя;
- – не можна вживати їжу та напої, жувати жуйку;
- – забороняється користуватися мобільними телефонами.
- 2.9 Урочний час повинен використовуватися ліцеїстами тільки для навчальних цілей. За пер-шою вимогою вчителя необхідно пред’являти щоденник. Будь-які записи в щоденниках ліцеїстами повинні виконуватися охайно. Після кожного навчального тижня батьки ліцеїста ставлять свій підпис у щоденнику.
- 2.10 Ліцеїсти зобов’язані знати і дотримуватися правил техніки безпеки як під час уроків так і після їх закінчення.
- 2.11 Якщо ліцеїст хоче поставити запитання вчителю або відповісти на запитання вчителя, він піднімає руку.
- 2.12 Під час уроку ліцеїст має право ставити питання вчителеві, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.
- 2.13 Ліцеїст має право в коректній формі обстоювати свій погляд і свої переконання при обговоренні різних суперечливих і неоднозначних питань.
- 2.14 Дзвінок про закінчення уроку дається для вчителя. Тільки коли вчитель оголосить про закінчення заняття, ліцеїсти мають право покинути клас.
- 2.15 При виході вчителя або іншого дорослого з класу ліцеїсти встають.
- 3. Поведінка до початку, на перервах і після закінчення занять
- Час перерви – особистий час кожного ліцеїста. Він може його проводити по своєму розумінню, проте, не повинен заважати іншим.
- 3.1 Під час перерви ліцеїсти зобов’язані:
- – навести чистоту та порядок на своєму робочому місці;
- – вийти з класу;
- – рухаючись коридорами, сходами, триматися правої сторони;
- – підкорятися вимогам працівників школи, черговим учням;
- – допомагати підготовляти клас на прохання вчителя до наступного уроку.
- 3.2 Під час перерви ліцеїсти можуть вільно переміщатися по ліцею, окрім тих місць, де їм заборонено знаходитися в цілях безпеки.
- 3.3 Під час перерв ліцеїстам забороняється:
- – бігати сходами, коридорами та в класних приміщеннях, кататися на перилах, поблизу вікон і в інших місцях, не пристосованих для ігор;
- – штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу для вирішення будь-якої проблеми, грати у м’яча у приміщеннях не пристосованих для цього;
- – сваритися між собою та зі сторонніми людьми, з’ясовувати стосунки за допомогою сили, битися;
- – вживати непристойні вирази і жести на адресу будь-яких осіб, знущатися, цькувати, шуміти, заважати відпочивати іншим;
- – палити в будівлі і на території школи.
- 3.4 Категорично заборонено самовільно відкривати вікна, сидіти на підвіконнях чи виглядати у відкриті вікна.
- 3.5 Після закінчення занять ліцеїст повинен:
- – забрати одяг з гардеробу, акуратно одягнутися і покинути ліцей, дотримуючись правил ввічливості.
- 3.6 Черговий по кабінету(лаборант):
- – знаходиться в кабінеті під час перерви;
- – забезпечує порядок у кабінеті, провітрює приміщення;
- – допомагає вчителю підготувати кабінет до наступного уроку;
- – стежить і підтримує відповідні санітарні умови.
- 3.7 Забороняється перебувати у приміщенні їдальні у верхньому одязі.
- 3.8 На перервах ліцеїсти можуть звернутися до свого наставника групи, чергового учителя, дирекції школи за допомогою, якщо проти них здійснюються протиправні дії.
- 4. Кінцеві положення
- 4.1 Ліцеїсти не мають права пропускати заняття без поважних причин.
- 4.2 Ліцеїсти не мають права під час знаходження на території ліцею та проведенні ліцейних заходів скоювати дії, небезпечні для власного життя і здоров’я та оточуючих.
- 4.3 Ліцеїсти не мають права знаходитися в приміщенні ліцею після закінчення учбових занять або неурочних заходів без дозволу працівників ліцею.
- 4.4 Паління, вживання алкогольних напоїв та нецензурних висловів на території ліцею категорично заборонено.
- ГОЛОВНЕ:
- 1. Намагайтесь жити так, щоб людям поруч з Вами було добре.
- 2. Перш ніж звернутись до людини, посміхніться їй: адже добрі стосунки починаються з посмішки.
- 3. Навчиться радіти не лише своїм успіхам, але й успіхам однокласників та друзів.
- 4. Ніколи нікому не заздріть та не зраджуйте: це відштовхує людей і руйнує їх стосунки.
- 5. Намагайтесь прийти на допомогу людині, не чекайте, поки тебе про це попросять.
- 6. Якщо Вам буде погано, не поспішайте звинувачувати у цьому інших, вчіться терпіти неприємності: погане швидко проходить.
Сценарій для заходу до річниці війни
Ведучий І: Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.
Ведучий ІІ: Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро — одна з найбільших річок Європи.
Ведучий І: На берегах Дніпра розташована столиця нашої держави, ЇЇ серце – місто Київ.
Ведучий ІІ: З півдня Україну омивають моря – Чорне і Азовське.
Ведучий І: На заході здіймаються у небо вершини Карпат. На півночі територія покрита густими лісами.
Ведучий ІІ: А далі на південь природні пейзажі змінюються, переходять у вільні степи…
Ось така дивовижна природа нашої неньки України.
Ведучий І: Справді, немає у світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Вкраїноньку, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не віддалити від рідної землі.
Ведучий ІІ: Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи і революція 2013 року – Революція гідності.
Ведучий І: Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою Європейськість, гідність, своє ставлення до свободи.
Ведучий ІІ: Земля моя рідна – це моя Україна. Щасливі ми, що народились і живемо на цій чудовій, багатій землі. Я вже знаю, якого кольору літо. До 2013 року воно буяло пишними барвами квітів, заплітало пишну пшеничну косу поля, п’янило пахощами соковитих трав…
- Так би, людоньки, вік нам жить,
Набиратись духовних сил,
Бога славить, дітей ростить,
Світла прагнути і краси!
- Але грізні часи прийшли –
Революцій і воєн шквал,
Злі, криваві вітри загули,
Вбивств і голоду дикий шквал.
Заспівати 1 куплет пісні «Ой у лузі червона калина похилилася»…
- Не встигли дзвони поминальні віддзвонити
І сльози скапати за вбитими синами,
Як знову горе, — Неньку ріжуть рідні діти,
Яким сусіди злі рідніші є від мами.
- І плаче мир, на нього дуло автоматне
Так хижо дивиться, і холодом відгонить.
Зігнулось дерево квітуче і ошатне,
Скривилось сонце, болем в скронях кров стугонить.
- Що із країною? Звідкіль оця дуальність?
Може це марево? У сні я чи у комі?
Вмикаю комп і телевізор. Це реальність…
Війна запалює іскру. Душа на зломі.
- Це не кіно, це жах війни,
Де сталь горить і тіло рветься.
Де смерть, неначе смерч , несеться,
Вриваючись у мирні сни.
- Це не кіно, це справжня кров
Фарбує землю в колір вишні;
Це сходять засіви торішні
Братоненависті і змов.
- Це не кіно. Реальність, так!
Та сили наберем і злості,
Гопак станцюєм на костях
Усяких мастей посіпак.
- О. Боже, дай усе це винести, не впасти,
Набратись мудрості одвічної і сили.
Рятуй народ мій, Україну від напасті.
Розчисти зло, котре так підло натрусили.
- Злетілися московські круки
Мою Вкраїну розпинать…
І заламали Сходу руки,
Щоб кров моїх дітей спивать.
- Нові загарбники чи юди
Війну несуть за срібняки…
І піднялись в єднанні люди,
Щоб рідні захистить стежки.
- В огні конає земля мила
(Загине сотня не одна…)
І б’ється птахом Україна
Братами зраджена, свята.
Ведучий І: Навесні 2014 року українці обрали нового президента, нову владу, європейський шлях розвитку та реформ.
Ведучий ІІ: Здавалось, усе закінчилось, минуло і більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих подій. Та не так сталось, як гадалось.
Підписатися на:
Дописи (Atom)